Бахчисарай - Ханський Палац

Унія з Османською імперією (1475)

Палац Девлет-Сарай у Салачику був резиденцією для Менґлі I Ґерая, а по ньому - й для його спадкоємців: старшого сина Мехмеда I Ґерая (1515-23), онука Гази I Ґерая (1523-24) і, нарешті, для молодшого сина, Саадета I Ґерая (1524-32).

Протягом цих років багато річей зазнали змін у Кримській державі. Плани Менґлі I Ґерая щодо здобуття контролю над усіма володіннями Золотої Орди здійснилися лише почасти. По теренах імперії, що розпалася, виникло кілька незалежних ханатів зі своїми власними династіями, що були не вельми схильні ділитися владою з кримськими государями. І якщо в 1521 г. кримському принцеві Сахибові І Ґераєві вдалося без особливих перешкод зійти на престол Казані, то спроба Мехмеда І Ґерая по двох роках підкорити Хаджи-Тархан (Астрахань) коштувала ханові життя. З іншого боку, поки Крим змагався у степах Поволжя за багату спадщину Орди, сам півострів дедалі потрапляв під уплив могутнього південного сусіда - Туреччини.

Султан Мехмед II Фатіх - завойовник Константинополя й Південного берега Криму, перший сюзерен кримських ханів

Історія унії Кримського ханату й Туреччини почалася в 1475 р., коли османська військова експедиція султана Мехмеда II Фатиха завоювала дві християнських держави Кримського півострова (Князівство Готію з Ґенуэзською Ґазарією) та полонила Менґлі I Герая, котрий намагався був учинити опір туркам. Хан провів три роки під арештом у Стамбулі, а потім був повернутий на престол під умовою визнання зверхництва Туреччини над Кримом (втім, це не означало втрати Кримом суверенітету). Менґлі I Ґераєві та його спадкоємцю, Мехмедові І Ґераєві, вдавалося втримувати практично рівноправні відносини з султанами. Однак після загибелі Мехмеда I Ґерая, під час кризи, що запанувала на Кримі, турецькі султани суттєво підвищили рівень своїх упливів на кримські внутрішні справи. Якщо воцаріння Менґлі I Ґерая в 1478 р. та Мехмеда I Ґерая в 1523 р. було лише затверджене Стамбулом, то в 1524 р. Туреччина вперше призначила хана на Крим. Їм став Саадет I Ґерай, котрий ще за життя батька оселився в султана.

Доба ханів-реформаторів (1524-1551)

Сахиб I Ґерай - засновник Бахчисарая

Саадет I Герай прибув на батьківщину, сповнений рішучості застосувати в державному житті ханату той корисний досвід, що він запозичив під час свого перебування в Туреччині. Проґраму реформ не було закінчено через політичний конфлікт, що виник поміж ханом, родовою аристократією та м'ятіжним племінником, що претендував на владу (Іслямом І Ґераєм). Однак деякі з нововведень Саадета I Ґерая, впроваджених за османським прикладом, прижилися назавжди.

Синій нішан (особиста печатка) Сахиба I Ґерая, 1549-1550. В центрі - тамга, символ рода Ґераїв. По периметру напис: "В ім'я Аллаха, милостивого, милосердного! Немає божества крім Аллаха й Мухаммад - Його пророк. Скажи: о, Аллах, Ти - Той що посідаєш царство й даруєш владу тому, кому забажаєш. Великий государь Сахиб Ґерай хан, син Менґлі Ґерая хана, сина Хаджи Ґерая хана"

У 1532 р. ханом став брат Саадета I Ґерая - Сахиб I Ґерай. Він увійшов до історії Криму в числі найвидатніших її діячів - як обдарована особистість та великий реформатор. З ім'ям саме цього хана всі джерела згідно пов'язують заснування Бахчисарая: про Сахиба I Ґерая говорять як про першого хана, хто переніс ханську ставку з Салачикської ущелини до тієї місцевості, де тепер стоїть Ханський Палац.

Резони побудови нового ханського палацу у віддаленні від попереднього (Девлет-Сарая) можуть пояснюватися тими масштабними реформами, що їх намагався впровадити Сахиб I Ґерай. Ці реформи значною мірою було спрямовані на те, аби зміцнити позиції монарха перед беями вельможних родів. Кримським беям за давньою, ще ординською, традицією належали величезні привілеї та повноваження в державному житті та владній структурі Кримського ханату. Сахиб I Ґерай, обсервуючи на прикладі Туреччини переваги сильної центральної влади, прагнув підсилити уплив свого престолу. Цілком можливо, що він, бажаючи підкреслити високий статус ханської персони перед вельможним магнацтвом, постановив збудувати в Бахчисараї подобу того пишного султанського палацу, в котрім він провів чимало часу, мешкаючи в Стамбулі.

Проте навіть якщо ідея зведення Палацу справді виникла не без упливу стамбульських вражень хана, Бахчисарайський Палац суттєво різниться від султанської резиденції Топ-Капи. Це цілком самобутній пам'ятник кримськотатарської архітектури. 

Дюрбе Дере-бея (Ескі-дюрбе) - найстаріша споруда в околиці Ханського Палацу

Місто, що ширилося поза палацевою огорожею, виникло не на порожнім місці. Ще на світанку історії Кримського ханату в тій частині долини, де пізніше постав Палац, жив (як повідомляли перекази) деякий Дере-бей. Імовірно, що він мав тут невелике укріплення, захищене стіною. В цьому ж місці він був похований (у дюрбе, що збереглося до наших часів). Так чи інакше, але якщо якісь будинки чи сади й знаходилися тут до Сахиба I Ґерая, то на місто - причому на столичне місто - це поселення перетворилося лише за його правління.

За 250 років, на момент позбавлення ханату незалежності, Бахчисарай досяг справжнього процвітання. Багато тисяч торговців збиралися по бахчисарайських ринках і караван-сараях, п'ять сотень майстерень виготовляли всілякі ремісничі вироби (у т.ч. й файно прикрашену зброю, що її охоче скупляли Європа й Росія), майже півтори сотні фонтанів точили джерельну воду, три десятки мечетів та кілька церков (грецькі, вірменська й латинська) збирали по святах багатолюдні збори. Населення міста сягало близько 7000 осіб.