Бахчисарай - Ханський Палац

Історія тієї місцевості, де нині лежить Бахчисарай, з найдавніших часів визначалася її розташуванням на межі двох великих історико-географічних районів: Степу і Гір. Ці два світи аж ніяк не були ізольовані один від іншого, перебуваючи в найтіснішому контакті.

По одну сторону цієї умовної межі - у степах і передгір'ях - простиралися землі номадів. Кількома століттями по занепаді Скитської держави чільне місце в кримських степах посіли тюркські народи - гуни в 4-6 ст., хазари й булгари в 7-9 ст., печеніги в 9-11 ст., кипчаки (половці) - із середини 11 ст.

У південному напрямку від степових реґіонів знаходилася зона розселення жителів гір і південного узбережжя. Тутешнє населення було етнічною сумішшю нащадків різних етносів: таврів, греків, скитів, сарматів, готів, аланів, почасти також тюрків. Більшість горців, при всій їхній різноплемінності, була об'єднана приналежністю до візантійського культурного кола. 

Плато Кирк-Єра

У період раннього середньовіччя землі, де пізніше постав Бахчисарай, були далекою окраїною теренів, котрих сягав політичний контроль Візантійської імперії. Центром візантійських володінь на півострові було місто Херсон (Херсонес) на місці нинішнього Севастополя. Опорним пунктом візантійських упливів у тутешніх місцях було фортечне поселення на гірському платі, що пізніше було відоме як Кирк-Єр (Чуфут-Кале). Мірою того як слабшали позиції Костянтинополя на півострові, тут сформувалося напівнезалежне князівство, котре очолили аланські князі, які перейняли грецьку реліґію та значною мірою й культуру. Через це територія навколо Кирк-Єра стала відома як Аланія чи Країна Малих Алан.

Одночасно з формуванням аланського князівства розвивалася державність тюркських народів у степовій та передгірній частині півострова. У наслідок цього аланські князі разом із залежними від них теренами перейшли під контроль тюркських державних утворень, що знайшло остаточне оформлення в виплати князівством данини кипчацьким ханам.

ДАЛІ>>