Бахчисарай - Ханський Палац

Гаремний корпус

Гарем (жіноча частина оселі) - універсальне поняття для мусульманського світу: гарем має влаштовуватися й у бідній домівці, і в палаці правителя. Дім кримських монархів, звичайно, теж мав свій гарем. Тут мало мешкання жіноче населення Ханського Палацу: матері, незаміжні сестри й дочки ханів, ханські дружини, а також жіноча прислуга. Невірно уявляти гарем як густонаселене місце: не всі кримські правителі користувалися своїм правом мати чотирьох дружин, а свідчення про наявність у них одалісок поодиноки. Гарем Бахчисарайського Палацу був невеликим, не йдучи до порівняння з величезним гаремним комплексом, що займає добру третину стамбульського палацу Топ-Капи.

Чоловіки з ханського роду Ґераїв бралися з представницями знатних кримськотатарських (Ширин, Сеїт-Джеут) чи ногайських (Мансур) фамілій. З кінця 16 ст. поширювався звичай одружуватися зі шляхетними черкесками, головним чином із роду Джане. Жінок із ханської родини видавали заміж за беїв і мурз тих же кримських і ногайських родів, а іноді й за турецьких султанів. Відомо, наприклад, що донька Менґлі I Ґерая Айше-ханум була дружиною славетного турецького правителя Селіма I (1512-1520).

Фрагмент дерев'яного порталу в Гаремі

Окрім жінок, у ханському гаремі до семирічного віку проживали й майбутні володарі Кримської країни - ханські сини. Вийшовши з немовляцтва та залишивши матерів і няньок, діти кримських государів починали навчання. Іноді вони отримували освіту в родині, але поряд із цим існував інший звичай виховання майбутніх правителів: аталицтво. Це означало, що юного члена ханського роду змалку направляли до Черкесії, де він під керівництвом аталиків - місцевих князів, що найчастіше були ханськими родичами - одержував чудову фізичну й військову підготовку. Зв'язки між вихованцями та аталиками зберігалися назавжди і були дуже міцні. Те ж можна сказати й про відносини кримських ханів зі своїми емельдешами - "молочними братами", тобто дітьми аталиків.

Про внутрішнє життя ханського гарему відомостей обмаль - це цілком зрозуміло: сюди, до приватних покоїв ханської родини, не мали доступу ні мандрівники, ані дипломати, котрі могли б залишити свої описи (а власних ханських документів ми не маємо: ханський архів був знищений військами фельдмаршала Мініха в 18 столітті).

Проте час від часу жительки гарему все ж таки з'являються на сторінках історичних джерел. Так, наприклад, у придворній єрархії ханського двору існував офіційний титул анабеї - його надавали матерям або старшим сестрам ханів. Анабеї відвідували засідання Дивану, відігравали важливу роль у придворному житті й хани були схильні прислуховуватися до їхньої думки (порадою своєї старшої сестри Кутлуг-Султан не зневажав навіть такий великий стратег, як Гази II Ґерай (1588-96; 1596-1607) - один із найвидатніших правителів Криму). На політичній сцені з'являлися й ханські дружини - іноді як авторки послань до європейських королів на підтримку політичного курсу своїх чоловіків. Часом представниці роду Ґераїв виступають у джерелах як мандрівниці до Меккі на хаддж, як будівниці мечетів для жителів столиці, як поетеси.

Інтер'єр вітальні Гарему

Спочатку в гаремнім комплексі Ханського Палацу налічувалося чотири будинки. Три з них були зруйновані замість ремонту в 1820-х рр., а єдина споруда що збереглася нині є професійно відреставрованою та доступною огляду. Гаремний корпус є невисоким будинком із великою терасою та трьома кімнатами (умовно названими "Буфетна", "Житлова" й "Вітальня"). У приміщеннях Гаремного корпусу відтворені інтер'єри багатої кримськотатарської оселі 18-19 ст., по котрих можна приблизно судити й про внутрішній вигляд помешкань ханських родичок.